Сімейний конфлікт - це не одиничні сварки, що трапляються завжди, коли люди живуть під одним дахом. Це протилежно спрямовані погляди й переконання членів родини, які вступають у протиборство - сховане або явне. Любою конфлікт вимагає рішень, і не виключення - протистояння батьків і дітей, тещі й зятя, свекрухи й невістки, іншими словами - конфлікт поколінь.
Мами знає всі
Відповідно до досліджень психологів, вісімдесят відсотків всіх сімейних конфліктів відбувається між родителями й дітьми. Їхні причини можуть бути різними - часом діти намагаються відомими їм способами привернути увагу мами й папи до своїх проблем. А іноді - просто повторюють негативні моделі поводження, які батьки, самі того не бажаючи, демонструють власним прикладом.
Але все-таки основною причиною конфліктів стає небажання зважати на потреби, цінностями, інтересами й запитами взрослеющего дитини. І виникає це протистояння не в підлітковому віці (хоча саме в цей час воно найчастіше досягає свого піка), а в той самий момент, коли маля вперше вимовляє: "Я сам".
Разом з дорослішанням дитини ростуть і приводи для сварок. Маленька людина усе гостріше відчуває себе повноцінною особистістю, а значить - усе активніше прагне до волі, до наявності власного життєвого простору, до самоствердження. Батьки ж, як правило, до подібним до прагнень ставляться вкрай негативно, пояснюючи свою позицію наявністю життєвого досвіду, тим, що хочуть відгородити сина або дочку від неприємностей, які можуть зустрітися йому на шляху до самостійності.
Свекруха й невістка, теща й зять - хто кого?
Діти взрослеют, обзаводяться власними родинами, і конфлікт непомітно здобуває новий характер - тепер це протистояння тещі й зятя, свекрухи й невістки. Зовнішнє вираження він може мати саме різне. Практикуючі сімейні психологи навіть виділяють кілька типів "других мамів":
розпачлива власниця: упевнена, що чоловік (або дружина) - не пари для її дитини, тому своїм завданням бачить якомога швидше покласти кінець цьому невдалому шлюбу;
турботлива господарка: намагається брати участь у житті молодої родини, аж до інтимних і фінансових питань, пояснюючи це бажанням допомогти й поділитися власними міркуваннями з висоти життєвого досвіду;
таємний супротивник: незадоволений вибором дочки або сина, її методами ведення господарства (або його зарплатою), але при цьому у відкритий конфлікт не вступає, воліючи діяти поволі;
залізна леді: успішна жінка, зайнята кар´єрою, байдужо-доброзичлива, але при цьому регулярно демонструє соціальний статус і пропасти, що розділяє дві родини;
незаперечний авторитет: владна натура, що звикла віддавати накази й чекати беззаперечного їх виконання
Звичайно, є ще один тип - ідеальна теща або свекруха, дійсна друга мама. Вона піклується, не втручаючись; допомагає, не нав´язуючи; дає ради, не наполягаючи на своїй правоті. І щоб домогтися подібного взаєморозуміння, потрібно дуже постаратися.
Де ж вихід?
Здавалися б, абсолютно різні типи сімейних конфліктів. Проте, причини в них одні, а значить - і схожі шляхи рішення. Головне джерело нерозуміння - звичайно, певне почуття власності й ревнощі. У випадку з маленькими дітьми - до навколишнього світу, до нових друзів і захоплень, які часто для дитини важливіше, ніж думка батьків. У другому випадку - ревнощі до обранця сина або дочки.
Друга причина - гіперопіка, прагнення захистити дитину (навіть якщо він уже має власну родину) від зла й обману, від проблем і нерозуміння. Нарешті, різниця поколінь, цінностей, поглядів на життя має місце й у тім, і в іншому випадку.
На питання - хто винуватий? - психологи відповідають: той, хто старше. А тому вихід із затяжного конфлікту - у першу чергу, у роботі батьків над собою. Відношення до дитини будь-якого віку як до цілісної особистості, повага його інтересів, нарешті, здатність перемкнути увага із взрослеющего сина або дочки на себе - це ціла наука. Часом подібні конфлікти не можуть зважитися без участі сімейного психолога. А іноді - досить лише мудрості батьків й їхньої розумної любові до своєї дитини.
Немає коментарів:
Дописати коментар